Микільська Слобідка - давнє поселення, знане з 15ст., як власність Пустинно-Микільського монастиря згадується з 1508р.

У 1752 р. слобідчани звернулися до архімандрита монастиря з проханням благословити спорудження власної церкви, для якої вже назбирали «увесь необхідний лісовий матеріал». Тому що кожної весни Слобідка заливалася повіддю і мешканці не мали можливості своєчасно відправляти необхідні треби-хрестити, вінчати, відспівувати, через відсутність свого храму. За 2 роки митрополит київський та галицький Тимофій Щербацький розпорядився про спорудження церкви. Звести її підрядився майстер Іван Циганок, але несподівано помер. Справу завершив його син, подільский мешканець Стефан Іванов. Тепер мешканці Слобідки мали власного священика та не залежали від розливів Дніпра.

Сучасна локація церкви - перехрестя вул. Шептицького, Нестайка та М.-Слобідської.

Але цей новий храм, як вважають дослідники, не був у Слобідці першим.

За понад 100 років існування храм значно занепав.

Дерев’яній церкві на мурованому фундаменті з дзвіницею, збудованій на честь св Миколая 1880р., випало увійти в історію: 25 квітня 1910 року в цій невеликій, слобідській церкві, вінчалися двоє молодят, що згодом стануть відомими у світі особами — поети Микола Гумільов та Анна Ахматова.

Вперше наступ на храм було здійснено 1927 року — тоді відбулася невдала спроба забрати храм у вірян і передати його ветеринарній амбулаторії.

Однак в грудні 1935 р. міськрада прийняла рішення про закриття й знищення храму. Напевно, невдовзі храм було розібрано і поруч зведено 128 школу.

Попри все, сподіваємось новітні часи дадуть життя ще не одній культовій споруді на Слобідці.

Микільська Слобідка багата на історію яку варто знати і пишатись!