Майбутня доля аж надто помітного скульптурного комплексу, що знаходиться в історичній частині Києва і символізує комуністичне минуле, вкотре вже опинилися в центрі суспільного дискурсу.

Нагадаємо, що скульптурний комплекс, який відкрили у 1982 році до буцімто 1500-річчя Києва, складається з трьох елементів. Це – монумент Дружби Народів, присвячений так званому об’єданню України з Росією — у вигляді двох фігур українського і російського робітників, що спільно підняли стрічку з орденом «Дружби Народів». Поруч – горизонтальна стела з багатофігурною групою за мотивами Переяславської Ради: в центрі – Богдан Хмельницький і московський боярин Василь Бутурлін. Ці «шедеври» соцреалізму ніби зв’язує гігантська металева веселка – «Арка Дружби Народів», яку в часи генсеків у народі називали «ярмом».

— Як на мене, потрібно якнайшвидше демонтувати цю Арку і забути про неї, — ділиться заступник голови постійної комісії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики Богдан Бенюк. — Я на всі сто відсотків переконаний, що цей монумент підпадає під дію Закону про декомунізацію. Проте, на жаль, він не виконується у нас за багатьма параметрами. Причому, дехто на місцях воліє зберегти так звану історичну назву вулиці чи площі, попри те, що вона входить до переліку Українського інституту національної пам’яті щодо декомунізації.

Пан Бенюк переконаний, що в питанні декомунізації Київ повинен проявити абсолютно залізну логіку, демонтувавши всі об’єкти, пов’язані з символікою СРСР і комуністичного минулого. Він вважає, що на місці Арки не потрібно більше встановлювати жодного монумента:
— Оскільки маємо чимало прикладів, коли якийсь пам’ятник зносять, а замість нього споруджують інший. Але старе місце несе дуже погану енергетику. Це все одно, що будувати нову хату на згарищі. Думаю, це мають враховувати, передовсім, архітектори і скульптори, роблячи все з розумом, із урахуванням наших національних традицій. Адже ми всі відповідатимемо чи не в сьомому коліні за ті речі, які робимо нині.

Протилежну точку зору висловила голова Громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» Марина Соловйова:
— Я взагалі не підтримую знищення історичних пам‘яток і символів, до якого б історичного періоду вони не належали. Бо це є історія, а її треба вивчати й поважати. Можна надавати оцінки, ставитися по-різному, але не можна руйнувати. Бо, таким чином, ми залишимося без історії, якою б вона не була. Знищують чудові мозаїки з радянською символікою та інше.... У періоди історичних змін намагаються зруйнувати попередні символи, так було у 1917-му, 1930-му... Тоді знищували церкви та цілий пласт культури тогодення. Невже людство нічого не винесло з тих прикладів? Зріле цивілізоване суспільство зберігає, а не руйнує.

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті:
— Скульптурна група, що знаходиться під Аркою, підпадає під дію законодавства про декомунізацію, оскільки містить символіку комуністично-тоталітарного режиму. Отже, вона повинна бути демонтована згідно із законом. Що ж стосується самої Арки, то декомунізаційні норми на неї не поширюються. Втім, це не означає, що її не слід якимось чином рухати. Якраз навпаки, її варто демонтувати. Адже, Арка уособлює один із наріжних міфів російської пропаганди – так звану українсько-російську дружбу... На місці Арки слід спорудити національний пантеон України – Меморіал українських героїв.